Війна…
Одне-єдине, таке коротке, але таке страшне та вбиваюче існування слово…
Життя до 24.02. та після цієї дати …
Ця тема дуже важка для сприйняття та викликає досі у багатьох наших краян жах…
До 24 лютого
Багато планів, проектів та просто буття, яке ми сприймали, як безумовний факт нашого існування… стабільне майбутнє і стабільна позиція по життю…
Після 24 лютого
05:10 ранку, страшне слово «почалось…»
Я із тих сильних і прагматичних людей, що до останнього не вірили, що війна в 21 віці можлива…
Але тепер всі розуміють – можлива, в усіх її самих неймовірно жахливих проявах…
Перші відчуття й думки… чому, навіщо, жах, куди бігти, як зберегти життя рідних, близьких та людей свого улюбленого колективу…
Телефон почав розриватись від дзвінків з 5-ї ранку:
− Ірино Олександрівно…
− Може це несерйозно, може трохи постріляють та заспокоються?..
− Виїжджаємо чи працюємо спокійно?
− Хто, де? Що робимо? Куди біжимо?
− Не маю можливості виїхати…
− Що робити із робочими паперами, печаткою?
− Куди подіти службові авто, бак неповний, черги вже на заправках…
− Хто може підхопити і вивезти з Києва?
Рідні… «Ми нікуди не поїдемо… Київ − саме захищене місто України»
Але всі ми переконались, що це не так, в часи важкого озброєння практично ніде неможливо сховатись від смертельних ударів…
Окремим питанням було спокійне ранкове узгодження та завантаження графіків придбання та споживання електричної енергії наших клієнтів − це обов’язкове та безперервне явище для компанії-постачальника енергії…
Дуже вдячна Богові, нашому власнику та моєму самовідданому колективу: попри паніку всі дуже чітко виконували свої обов’язки та синхронізувались у допомозі один одному…
Візитівка нашої групи − це бізнес, який має сімейний уклад: завжди підтримка в який би ситуації хто б з нас не опинився…
Пів дня було витрачено на узгодження дій, зберігання необхідних документів та виїзд із Києва…
Потім − тяжка дорога по Україні, назустріч військова техніка із молодими і такими сміливими нашими хлопцями та відчуття відчаю, яке поглинає питанням, що далі?..
Перше на перше, в дорозі та після переїзду в безпечне місце необхідно було надати інформацію нашим споживачам, заспокоївши їх, що в нас все в порядку, ми працюємо в штатному режимі, практично нічого не змінилось, ми стабільно продовжуємо свою роботу задля наших Споживачів…
По-друге, необхідно було втримати наш колектив. І тут нам допомогла можливість розміщення на єдиній базі відпочинку, де ми стали ще ріднішими… Неймовірне місце сили із природними красотами навкруги зробили свою справу, і ми змогли згуртовано працювати, не відволікаючись на гучні звуки війни…
Колектив впорався із цим дуже добре, не дивлячись на усі труднощі, з якими ми стикались… Деякі клієнти почали зупиняти виробництво, не розуміючи ситуацію та не інформуючи нас вчасно, мігрувати, виїжджати за кордон, не оплачуючи вже спожиту електричну енергію… Додалась криза банківської сфери, багато з банків стали відмовляти в кредитах для оперативного обігу коштів… Але, не дивлячись на все це, ми впевнено тримали ліквідність і змогли впоратись із самими тяжкими часами першого, самого страшного місяця.
На перший план вийшли мої підлеглі, котрі займаються прогнозуванням та завантаженням об’ємів, робили вони це в самих тяжких умовах під обстрілами в Ірпені та в Харкові. Тут без коментарів, впевнена, всі прекрасно розуміють, що довелося їм пережити та в яких умовах вони працювали… В перший день війни була створена група підтримки колективу, де ми мали можливість підтримувати і максимально допомагати один одному − навіть простим словом − триматись і не впадати у відчай…
Моїм основним завданням було обов’язково зберегти колектив, бо без нього не було б нічого в нашій компанії взагалі − новітні технології та діджиталізація ніщо без людини… Підтримка і порозуміння − це єдині дії, що були потрібні в ці тяжкі часи. Колектив об’єднався і став ще сильнішим після пройденого шляху тримісячного життя разом. Тепер МИ готові працювати із ще дужчою міццю, тому що ми − єдине і непохитне ціле, і від цього стаємо ще сильнішими.
Далі перед нами постало завдання збереження бізнесу − постачання електричної енергії нашим споживачам.
Як це зробити, коли почалося тотальне недоотримання коштів − перша і надсерйозна проблема… В силу окремих проблем споживачі перестають вчасно сплачувати рахунки, банки перестають виділяти кошти …
Але й тут МИ вистояли, побудувавши нові стосунки із банками − з початку просто на довірі один до одного, згодом − на підтримці один одного.
Потроху налагодили процес повністю віддаленого і комфортного сервісу для споживача. Знову ж таки, підтримка і довіра, яка була надана нами Споживачу, відіграла головну роль у побудові сталих та міцних стосунків. Деякі споживачі пішли на зустріч нам, і МИ за це віддаємо їм шану і сердечно вдячні.
Так потроху МИ увійшли в режим нормальної та продуктивної роботи, наскільки це можливо в часи воєнного стану у Країні.
Окрема сердечна подяка нашим компаніям, що входять до сім’ї Групи Tolk − працьовитий колектив із чудовими висококваліфікованими керівниками! З самого початку вторгнення росії на територію України вони допомагали людям, які бігли від війни і шукали тишу і спокій у віддаленні від своїх рідних домівок. Волинь та Закарпаття були першими областями, що прийняли величезний наплив біженців. Волонтерський рух, підтримання споживачів та безупинна злагоджена робота − це головні задачі, з якими вони впевнено справляються і зараз. І доки ми підтримуємо один одного, ми підсилюємо фундамент Перемоги України!
Запевняю, МИ й надалі залишимось стабільним і комфортним постачальником, зараз МИ відкриваємо нові горизонти в роботі та приймаємо в свою команду фахівців нашої справи, що не байдужі до слів «електрична енергія − це енергія, що рухає життя».
Дякувати Богові, життя продовжується, і ми, дивлячись в світле та щасливе майбутнє нашої Держави, утримавши наші позиції та отримавши незбагнений досвід, стаємо міцнішими і єдиними задля нашого найкращого Споживача. Запрошуємо приєднуватись до сім`ї Групи компаній Tolk із комфортним і сталим ЖИТТЯМ попри всі самі неймовірні ситуації.